Дитяче кохання — це свято, його не можна довірити нікому. Вона  живе у вас, у таємних глибинах душі. Іноді спогад може викликати її на світ, нехай навіть зі зламаними крилами.

Коли люди бачать нас щодня, вони з кожним разом все менше звертають на нас увагу... А через деякий час взагалі перестають помічати.

Пам'ять — дивна художниця: вона  підновлює фарби життя і стирає сірі відтінки, зберігаючи лише найяскравіші кольори та виразні силуети.

Єдине справжнє кохання — це самолюбство.

Трапляються дні, коли начебто не відбувається нічого особливого, але на тебе раптово накочує неймовірне щастя ; ти перебираєш старі речі або, підійшовши до прилавка стариків, раптом бачиш таку саму іграшку, яка була в тебе в дитинстві, або хтось ніжно бере тебе за руку, або лунає дзвінок, якого ти вже не чекав, або тобі кажуть що- небудь хороше, або твоя дитина обіймає тебе - він нічого не просить, тільки хоче на хвилинку відчути твоє кохання. Трапляються такі благословенні дні, коли тебе радує знайомий запах, сонячний промінь, що пробився через штори, шум  зливи за вікном у момент пробудження, снігна тротуарі або прихід весни і бруньки, що лопнули.

— Соціальні мережі — чудовий засіб від самотності.
— Це можливість зблизити далеких людей, однак близькі є роз'єднаними.

Подруга вміє чути навіть невисловлене.

Дивно, що газети завжди більше цікавляться катами, аніж героями. Бачити запах лайна продається краще, ніж аромат троянд.

Після від'їзду з Покіпсі я навчилася лише самотності. Поряд з тобою я потроху з ним розлучаюся. Це таке щастя!

Одна з найбільших проблем у нашому житті – розібратися, хто тобі друг.