Очевидно, книга людських доль мізерна сюжетами, але багата на інтерпретації.
Існування саме собою відповідь на будь-яке питання про сенс.
Світ, у якому ми живемо – дивовижне місце ; кожна людина - не просто прямоходячий примат, а втомлене і розчароване, але все ще могутнє божество; кожне місто – священний лабіринт; Докучливі умовності будь-якої миті можуть стати лише правилами гри, важкою і небезпечною, але страшенно захоплюючою, так?
Неприємні дрібниці трапляються набагато частіше, ніж глобальні катастрофи.
— У тебе помер великий лінгвіст, Максе. Часом він пахне, але це не біда: у кожному хтось помер, всі ми — ходячи саркофаги.
Як тільки я починаю описувати своє життя словами, вона стрімко втрачає навіть ті жалюгідні натяки на сенс, які невиразно мерехтять мені, поки я мовчу або брешу.
— Завтра зранку треба все-таки виїхати до Німеччини, а я ще не вирішив як. Літаком швидко, зате на машині цікаво. Але довго. А літаком — вжик, і все. Але садових гномів згори не видно. Нарешті зведусь.
— Кинь монетку. Поки вона летітиме, зрозумієш, що тобі більше хочеться.
- Точно. Поки вона летітиме, я згадаю, я дуже люблю поїзди.