Та, яку він обіймав, була ангелом, прохолодним і свіжим, сповненим життям і неймовірно красивим. Істота з полум'я та світла.

- Деймон, ти йдеш із нами?
— У гості до ще однієї симпатичної дівчини? Думаєш, я проґавлю таку можливість?

— Блакитний колір — колір смерті.

... завжди краще випередити ворога, щоб застати його зненацька.

Італійська машина. Гладка, витончена та сексуальна.

Він був худорлявий; не такий високий, як Стефан, але з невизначеною аурою загрози, що більш ніж заповнює нестачу зростання. Він був так само бездоганно одягнений як завжди: чорні джинси від Армані, чорна сорочка, чорний шкіряний жакет, і чорні черевики, які поєднувалися з його темним волоссям, що недбало розвівається, і чорними очима.

Не можна здаватися лише тому, що маємо мало шансів. Ми маємо боротися, бо інакше залишається лише одне — здатися.

Цікаво, чим він зараз займається? Знову невинних дівчат кусає?

А люди, Стефан? Рід  людський. Хто ми такі – хвороба чи просто симптом?

Ну, він же лапочка! Не може ж такий лапочка бути цокнутим убивцею!