Мені потрібно йти. У русі почуття не так душать, як уночі, коли повертаєшся в ліжку, збираючи ковдру в щільну грудку, щоб було когось обіймати уві сні.

Знаєш, що важливо взяти з дитинства у доросле життя? Мрію.

У тобі можна побачити всі пори року, від кожного потроху.

Коли в серцях кричиш "ненавиджу", значить, усередині ще голосніше кричиш "люблю".

Неможливо прокинутися вранці сильною людиною — я хотіла б так, але неможливо. Зате можна перестати битися головою об ту саму стіну і змінити напрямок руху. Якщо немає  дороги на захід, тоді краще їхати на схід. Земля в будь-якому випадку кругла — рано чи пізно кожен прийде до того, чого має прийти.

Є люди затишні, як будинок. Обіймаєш їх і розумієш: я вдома.

Дякую за те, що було, нехай було не так багато. Дивно уявити, що тебе могло не бути. Дякую. Добре, що ти є. Я бажаю тобі перемог та радості і ніколи ні про що не шкодувати. І собі бажаю того ж...

Відданим другом може стати і те цуценя, що чекає на свого господаря в бідному притулку, а не в затишній квартирі підприємливих заводчиків.

Коли одні двері зачиняються перед нашим обличчям, ми забуваємо про те, що неодмінно відкриються інші. В іншому місці за інших обставин, але точно відкриється. Іноді корисно дійти до останньої точки, щоб помітити нові можливості і нарешті відвести погляд від замкнених дверей.

Мрія не має  терміну придатності.