Хочеться впасти в траву непом'яту,
в небо вставити очі завидні
і поринути в квіткові запахи,
і без кінця любити все, що живе.

Ностальгія – це означає
непереборна туга,
коли серце гірко плаче
від будь-якої дрібниці.
Ностальгія як доріжка —
дуже трепетна нитка —
у те, що більше неможливо
ні повернути, ні воскресити.

Хочеться легкого, світлого, ніжного,
Раннього, тендітного і порожнього,
І безрозсудного, і безтурботного,
Забутого і неможливого. Хочеться впасти в траву непом'яту,
В небо вставити очі завидні,
І поринути в квіткові запахи,
І без кінця любити все, що живе.