Однією з найважчих для розуміння Форд Префект завжди знаходив людську звичку постійно стверджувати і повторювати вельми очевидні речі, наприклад,«Приємний день», або«Ви дуже високий», або«О, любий, ти, здається, впав у тридцятифутовий колодязь? З тобою все гаразд?

— Я часто думав про цю історію в райському саду, — сказав Форд.
— Про яку історію?
— Ну, як же. Райський сад. Дерево. Яблуко. Пам'ятаєш?
- Звісно.
- Ваш бог помістив посеред саду яблуню і сказав: "Робіть, хлопці, що хочете, але яблук не їжте". Стало їм дуже цікаво, з'їли вони яблуко, а бог вискочив з-за куща:«Ага! Попалися!». Але якби вони й не з'їли яблуко, їм би все одно невдоволено.
- Чому це?
— Маючи справу з типом, який любить залишати на тротуарі цеглу, прикриту капелюхом, треба усвідомлювати – такі не зупиняться на півдорозі. Вони свого доб'ються.

Зафод, який не мав жодного бажання з ними спілкуватися, розсудив, що оскільки розсудливість — найкращий компонент хоробрості, то обережність — найкращий компонент розсудливості, після чого мужньо сховався у шафі.

... якість поради, яку ти даєш комусь, вимірюється тим життям, яке ведеш ти сам.

Якщо люди перестануть вправляти свій ротовий апарат, подумав він, у них почнуть працювати мізки.

— Цей колір мене бісить, — сказав Зафод, чия закоханість у корабель розтанула після трьох хвилин польоту. — Щоразу, коли ти натискаєш на чорну кнопку на чорній панелі з чорним маркуванням на чорному тлі, у відповідь загоряється чорний сигнал. Що ми викрали? Галактичний катафалк?

Це відбувається кожен день, кожну хвилину. Кожне рішення кожен вдих відкривають перед нами одні двері і закривають інші. Як правило, ми просто не помічаємо цих дверей. І лише зрідка...

Будь-яке трапляється у світі.
І все, що трапляється, трапляється.
І всі випадковості, які сталися причиною інших випадковостей, стають причиною інших випадковостей.
І всі випадковості, які, раз трапившись, повторюються знову і знову, самі собі причина і слідство, повторюються знову і знову самі причина і слідство.
Причому зовсім необов'язково, щоб причини та наслідки йшли один за одним у хронологічному порядку.

Сотні різних думок, розштовхуючи один одного, виборювали контроль над його голосовим зв'язками.

— Я думав, ти помер.
— У свій час я так теж думав, — підхопив Форд, — а потім на кілька тижнів вирішив, що я — лимон. Жахливо повеселився — всі два тижні тільки й знав, що бовтався в джин із тоніком.