Медицина стала найбільшою любов'ю мого життя, єдиною богинею, яка була мені потрібна і яку я доглядав... Правда, з того часу багато води вибігло...

Гармошка проганяє через себе звуки, як серцевий клапан, пульсуючи в такт мелодії. Вдих, видих, поштовх — і виходить пісня.

- А чим він займається?
— Останнім часом захопився благодійністю — допомагає
забезпечувати роботою державних службовців.
Гонщик розгубився. Побачивши подив на його обличчі, Ірина додала:
— Він сидить.
- Ти хочеш сказати, у в'язниці?
— Саме це я хочу сказати.

Доля вічно надсилає нам послання, а потім сідає поруч і сміється з нас, дивлячись, як ми б'ємося в безплідній спробі їх розшифрувати.

Може, йому варто розвернутися, пригальмувати і пояснити їм, що таке життя: довга низка подій, які завжди йдуть не так, як було заплановано? До біса!... Чи до них самих дійде, чи ні. До більшості не доходить.

Принесли випивку. Гусман розплатився, залишивши великі чайові. Знайомий з усіма, подумав Гонщик, здатний поставити себе на місце офіціантів, вміє читати, що в них на думці, чого вони чекають. Свого роду
співпереживання.
— Ріна завжди докоряла мені, що я хочу від життя занадто малого, — продовжував«просто Гусман».
— Зате принаймні ти не розчаруєшся.
— Що правда, то правда.