... полювання захоплює не тоді, коли б'єш звіра, а коли залишаєш йому життя.

У житті диких звірів, як і в людському житті, є свій трагізм, свій особливий гумор, свій пафос.

... коли б'єш звіра тільки заради мисливської пристрасті та азарту, то це трохи відрізняється від справжнього вбивства.

Скільки років відібрав він у всіх цих тварин, яких убив? Скільки років життя занапастив одного дня, коли вранці на тому самому схилі гори підстрелив трьох ведмедів, а ввечері, в долині — двох карибу? Усі разом — не менше ста років. Сто років биття серця за кілька хвилин пристрасті, що захлеснула мисливця!

Кожна дитина вважає, що її батьки — найкращі, найрозумніші, найсильніші люди у світі.

Можливо, людина і найкраще створення природи, але щодо поваги до старості часом поступається ведмедеві гризлі. Теру, наприклад, і на думку не спало б грабувати старого ведмедя, битися з ним, проганяти старого від м'яса, навіть якщо воно потрібне самому Теру. А далеко не про кожного представника роду людського можна сказати те саме.

Адже, поки не з'явиться ворог і не опинишся перед небезпекою, не можна до кінця оцінити дружбу.