І не треба приймати надто близько до серця свої недоліки, бо той, у кого їх немає, все ж таки страждає одним — відсутністю недоліків; той, хто вважає, що досяг досконалої мудрості, добре зробить, якщо подурнішає знову.

Я хочу торкатися людей своїм мистецтвом, я хочу щоб вони говорили – він відчуває глибоко, він відчуває ніжно.

Я все більше приходжу до переконання, що про Бога не можна судити за створеним ним світом: це лише невдалий етюд.
Погодься: люблячи художника, не будеш дуже критикувати його невдалі речі, а просто промовчиш. Але маєш право чекати від нього чогось кращого.
Нам слід було б подивитися й інші твори Творця, оскільки наш світ, цілком очевидно, був створений ним нашвидкуруч і в невдалу хвилину, коли він сам не розумів, що робить, або просто втратив голову.
Правда легенда стверджує, що цей етюд світу коштував Господу Богу нескінченної праці.
Схильний думати, що легенда не бреше, але етюд, проте, поганий у багатьох відношеннях. Зрозуміло, такі помилкироблять лише майстри - і це, мабуть, найкраща втіха, оскільки воно дає підставу сподіватися, що Творець ще зуміє взяти реванш. Отже, потрібно приймати наше земне, таке сильне і таке заслужено критиковане життя таким, як воно є, і втішатися надією на те, що ми побачимо щось найкраще в іншому світі.

Як багато у мистецтві прекрасного! Хто пам'ятає все, що бачив, той ніколи не залишиться без їжі для роздумів, ніколи не буде по-справжньому самотнім.

Життя минає і його не повернеш, але саме з цієї причини я й працюю не шкодуючи сил: можливість попрацювати теж не завжди повторюється. У випадку зі мною — і поготів: адже сильніший, ніж зазвичай, напад може назавжди знищити мене як художника.

Людина несе в душі своїй яскраве полум'я, але ніхто не заходить погрітися біля нього: перехожі помічають лише маленький димок, що вибивається з труби, і йдуть своєю дорогою.

Я все більше і більше переконуюсь у тому, що якість кухні якось відбивається на нашій здатності мислити та створювати картини: я, зокрема, не можу працювати успішно, коли у мене засмучений шлунок.

Я часто думаю, що ніч більш жвава і багата на фарби, ніж день.

Що таке малювання? Це вміння пробитися крізь залізну стіну, яка стоїть тим часом, що ти відчуваєш, і тим, що ти вмієш.

Мені дуже подобається приказка:«Як стане гірше нікуди, так і на лад піде». Часом я питаю себе, чи не стало нам справді«гірше нікуди», бо мені дуже вже бажано, щоб усе нарешті«пішло на лад».