Світ оформлення книг різноманітний та часто одухотворений художником. Поліграфія - це вже мистецтво. Дотик книги, як і будь-якого предмета, за східними вченнями, дуже важливий. Не випадково є окремі провидці, які, взявши до рук книгу чи лист, можуть розповісти їхній зміст. Звичайна людина позбавлена ​​такої здатності, але я не можу позбутися відчуття, що дотик книги, особливо старої, допомагає її освоїти. Стара книга має містичне значення – її тримали та осмислювали однодумці, раділи та страждали, робили позначки. Не випадково антикварні книги коштують величезні гроші, вони для мене в чомусь схожі на намолену ікону і вже цим відрізняються від бездушного імпортного, що застаріває кожні кілька років екрану.

Можна припустити, що земне життя – це процес запису нової інформації,«нагулювання» душею нових вражень. Якщо«не відключати» пам'ять про прожите душею у вічності, то процес«запису» нового життя, можливо, зупиниться через нескінченність всесвітньої інформації. Система перевантажиться. Можливо, що після фізичної смерті тіла душа вільно входить у зіткнення з вічною пам'яттю і тут оживає картина як останньої, а й вічного життя. Якщо виходити з того, що головне багатство космосу – жива клітка, Яка за певних умов здатна еволюціонувати в високоорганізовані структури, що володіють розумом, і мандрувати Всесвітом, розвиваючи, збагачуючи і готуючи душі до вічного життя, то це і має стати предметом дослідження вчених третього тисячоліття. Адже без відповідей на основні питання буття неможливий осмислений рух уперед.

Чим більше професійних і життєвих навичок вимагається від людини за заданим алгоритмом, тим вище ймовірність деградації. Взяти найсучасніше та масове заняття – обробку інформації на комп'ютерах. У той час як Білл Гейтс один і йому подібні виробляються природою також в одиничних екземплярах, операторів усіх мастей, включаючи і бухгалтерів, і економістів, і багатьох менеджерів, та інших фахівців близького до них профілю - десятки, якщо не сотні мільйонів людей, і всі вони переважно день у день працюють за алгоритмом більшу частину робочого дня. Може, їм доводиться напружувати звивини в побуті, адже живемо ми в оточенні найсучаснішої техніки? Але Біда в тому, що і техніка, чим далі, тим простіше в управлінні і все зводиться до натискання однієї або кількох кнопок. Чи давно більшість автолюбителів уміли змащувати автомобіль і виконувати особисто багато видів ремонту? Нині навіть змінити лампочку їдуть у сервіс. А якою незліченною кількістю професій володів селянин при натуральному господарстві, коли і одягалися, і годувалися, і будувалися самі: і агроном, і зоотехнік, і тесляр, і столяр, і метеоролог, та ще й нерідко і купець – все в одній особі!

У мене викликає смуток, що безповоротно пішла епоха листів з її численними ритуалами: неквапливим писанням та виправленням написаного, заклеюванням конверта мовою, ходінням до поштової скриньки та довгим очікуванням відповіді. Листування електронною поштою – менш одухотворене заняття.
Чи можливо уявити геніальних Ф. М. Достоєвського, Л. Н. Толстого, А. П. Чехова, А. С. Пушкіна годинами, що просиджують в Інтернеті? А їхніх персонажів? Який би розпал пристрастей був у Дмитра Карамазова, Тетяни Ларіної, Євгена Онєгіна, якби людські почуття не захоплювали їх цілком, якби наші улюблені літературні герої спілкувалися в«АйСі-Кью» або в«Однокласниках», а не виношували почуття у своїй душі і не плекали їх, як малих дітей.