Не людина, а двоноге безсилля.
Не додому, не на суп, а
до коханої в гості
дві морковинки несу
за зелений хвостик.
— Безсмертя — не ваша доля!
— Зайдіть за тисячу років. Там поговоримо.
Я пишу тому, що я більше не в змозі про це думати.
Який будинок — не скажу. А скажу колись,
то покірніше прошу не вірити.
Місця немає такого, відійти куди,
щоб його оком обміряти.
- Маяковський! Ваші вірші не гріють, не хвилюють, не заражають!
— Мої вірші не грубка, не море та не чума!
Після електрики зовсім кинув цікавитись природою. Неудосконалена річ.
Послухайте!
Адже, якщо зірки запалюють —
Значить, це комусь треба?
Значить - це необхідно,
Щоб щовечора
Над дахами
Загорялася хоч одна зірка?!
Я на землі один
глашатай майбутніх правд.
— Маяковський, яким місцем ви вважаєте, що ви поет революції?
— Місцем, діаметрально протилежним до того, де зародилося це питання.