Ідемо йдемо! крізь білу гвардію снігів!
Зірки!
Досить
мученицький плести
вінок
землі!
Я
земну кулю
мало не всю обійшов, -
і життя хороше,
і жити добре.
Кінь
сказав,
глянувши на верблюда:
«Який
гігантський
кінь-ублюдок». Верблюд же
вигукнув:
«Та кінь хіба ти?!
Ти
просто —
верблюд недорозвинений». І знав лише
бог сивобородий,
що це
тварини
різної породи.
Іди сюди,
йди на перехрестя
моїх великих
і незграбних рук.
Не хочеш?
Залишайся і зимуй,
і ця
образа
на загальний рахунок нанижемо.
Я все одно
тебе
колись візьму —
одну
чи вдвох із Парижем.
Сьогодні у мене дуже« добрий» настрій. Ще позавчора я думав, що жити гірше не можна. Вчора я переконався, що може бути ще гірше — отже, позавчора було не так уже й погано.
Так що ж?
Кохання замінюєте чаєм?
Кохання замінюєте штопкою шкарпеток?
Поезія — це сиди і над трояндою...
Для мене
нестерпна думка,
що троянда вигадана не мною.
Тут царюю я -
цариця-розруха:
я жеру паровоз,
зжираю машину.
Як дуну –
здуну фабрику пухом.
Як дуну –
здуну завод, як пушину.
У моді
в кожній
так належить,
що не можна без гудзика,
а без голови можна.