Погляньте на небо. І запитайте себе:«Чи жива та троянда чи її вже немає? Раптом баранець її з'їв? І ви побачите: все стане інакше...
І ніколи жоден дорослий не зрозуміє, як це важливо!

Я говорю собі: людина помічає у світі лише те, що вже несе у собі.

Ось мій секрет, він дуже простий: пильно одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш. Voici mon secret. Il est tres simple: on ne voit bien qu'avec le coeur. L'essentiel est invisible pour les yeux.

Встав ранком, вмився, привів себе в порядок — і одразу ж упорядкуй свою планету.

Дізнатися можна тільки ті речі, які приручиш.

Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а для дітей дуже втомливо нескінченно їм усе пояснювати та тлумачити.

Усі ми родом із дитинства.

І коли ти втішишся (врешті-решт завжди втішаєшся), ти будеш радий, що знав мене колись.

Навіщо жалюгідне уявлення про культуру духу у того, хто вважає, ніби вона  ґрунтується на знанні формул, на запам'ятовуванні досягнутих результатів. Найбільш посередній учень Політехнічної школи, який закінчив курс останнім, знає про природу та її закони більше, ніж Декарт, Паскаль та Ньютон. Але ніколи йому на думку не спаде такий поворот думки, які приходили в голову Декарту, Паскалю та Ньютону. Бо в тих спочатку виховували душу.

Лякає лише невідомість. Але коли людина вже зіткнулася з нею віч-на-віч, вона  перестає бути невідомістю.