Подивишся, як незліченно
розростається зло —
дякувати Богу, ми смертні,
не побачимо всього. Подивишся, як несміливі
табуни волошки —
слава богу, ми смертні,
не зіпсуємо всього.
Ми з тобою ховаємось від Часу.
Тут, біля океану на краю,
кривоногий, брехливий, як сирени,
неземну музику співаю. Так співаю, як ніколи не співалося!
Вік до кінця поспішає, зауваж,
висловити все те, що не встигло.
Що іншому віку не зуміти.
«Пушкін - це російська через двісті років».
Усі ми нині Пушкіни. Гоголю привіт! Пушкін не читає у школі Пушкіна.
Пушкін відривається на Горбушке. Пушкін лопнув банки, як хлопавки.
Хто поверне нам вклади? Може Пушкін? Пушкін компенсує розруху всю -
кіндер-сюрпризом Камдессю. Хто врятує від висот, що падають?
Може, тільки Пушкін і врятує.