Ніяк не повірю в це:
За що ж лише я одна
Любов'ю його зігріта,
Піднесена, окрилена? Днем і глухими ночами,
Будь то уві сні, наяву,
Дихаю лише його промовами,
Визнанням його живу. Я добрість любові скуштувала,
Притулившись до його грудей.
І мені не страшна могила
І вічна темрява попереду.

Докладніше