Жінки п'ють улесливу брехню одним ковтком, а гірку правду краплями.

Я не знаю куди йде дитинство, але я точно знаю, де воно грає.

Моя мати померла, перш ніж я досяг успіху. Пам'ятаю, мені було років із десять. Наша квартира на верхньому поверсі. Дико холодно. Знизу, з провулка, мене гукають друзі, кличуть прокинутися вулицями. А мати мене не пускає. Я страшенно сердився і кричав на неї без упину. Вона  зносила мої закиди. І тим самим врятувало мені життя. Розумієте, всіх тих хлопців, які тоді звали мене гуляти, вже нема на світі. Вона  хотіла, щоб я не вештався вулицями допізна, а робив уроки. І саме завдяки цьому я тепер сиджу тут та розмовляю з вами. Все дуже просто, правда? Але ми такі забудькі...

Смерті немає, а є любов і пам'ять серця.

Ніщо не вічне у нашому грішному світі, навіть наші неприємності.

Сперечатися з тренером по боротьбі може тільки тренер зі стрільби.

Виграє той, кому нема чого втрачати.

Я впевнений, що нічого з цього не трапилося б, якби мене не звільнили з Apple. Ліки були гіркими, але пацієнтові вони допомогли. Іноді життя б'є вас по голові цеглою. Не втрачайте віри. Я переконаний, що єдиною річчю, яка допомогла мені продовжувати справу, було те, що я любив свою справу.

Саме головне в житті, щоб взяти все, що можна з кожною хвилиною, працювати і бути вдячними за все.

Якщо ти погрожуєш і розпускаєш руки, ти маєш розуміти, що можеш отримати відповідь.