Сергій Олександрович Єсенін

Виткалося на озері червоне світло зорі.
На борі з дзвонами плачуть глухарі.
Плаче десь іволга, сховаючись у дупло.
Тільки мені не плачеться – на душі світло. Знаю, вийдеш надвечір за кільце доріг,
Сядемо в копиці свіжі під сусідній стог.
Зацілую доп'яна, зомну, як колір,
Хмільному від радості суду немає. Ти сама під пестощами скинеш шовк фати,
Віднесу я п'яну до ранку в кущі.
І нехай із дзвонами плачуть глухарі,
Є туга весела в лостях зорі.

Докладніше