Коли був Ленін маленький,
З кучерявою головою,
Він теж бігав у валянках
По гірці крижаною.

Риданнями нічого не досягти, обійми у скрутний момент не допоможуть... але радість треба ділити з тим, кого любиш. А з порожнечею та відчаєм краще справлятися самому.

Жінка прощає все, натомість часто нагадує про те, що вибачила.

Для того, щоб мати багато грошей, не треба мати багато розуму, а треба не мати совісті.

Людина, яка підкорила Темряву, здатна на все, але вона не зможе підкорити собі Світло

Немає такого куточка у світі, де відмінність у релігійних поглядах не зрошувало б землю кров'ю.

Той, хто побажав правди, вже страшенно сильний.

Без любові в серці будь-яка гідність людини перетворюється на її нестачу. Наприклад: гордість стає гординею, честь - зарозумілістю, вихованість - лицемірством, а сміливість і відвага без любові до людей просто небезпечні для суспільства. Так і у професіях. Журналіст, який не любить людей, це папараці. Неспівчутливий поет — попса, актор — пародист, імітатор... А самовираження без кохання — банальне вихваляння.

На жаль, майбутнє ніколи не приходить – навколо нас завжди сьогодення.

Це не забаганка, це не дурощі:
Це тиждень ми будуємо курінь.
Стільчик, скриня та над входом підкова.
Дорослого не помістити жодного.
Буде тапчан, умивальник, вогнище.
Ми будемо вечеряти тут при свічках.
Тут миші ми підвісили гречку.
Тут чоботи, щоби бігати на річку.
Тут ховатимемо зошит для віршів.
Спати після сутінків. До півнів.
У цій каструлі ми зваримо юшку.
Це підручник, його розпалювання.
Тут я картоплі запас для багаття.
Тут ми оселимося: я та сестра.
Ми оголосили друзям та сусідам,
Що післязавтра сюди переїдемо.
Ліс, суниця, свобода та праця.
Дорослі навряд чи сюди дооруть.
Камінь знайдемо, щоб гвоздиком висікти:
«Дорослий штраф сто чотирнадцять тисяч!»
Щоб ми ноги тримали в теплі,
Нехай нам шкарпетки залишають у дупле.
Поруч дві ящики виставити треба:
Два.«Для печива»
та«Для шоколаду».