У філософії не може бути государя, крім істини… Ми повинні поставити пам'ятники із золота Кеплеру, Галілею, Декарту і на кожному написати:«Платон – друг, Арістотель – друг, але головний друг – істина».

Істину збирають по крихтах, і лише брехня ллється потоком.

Є гіркі істини, є життєві обставини, від яких нікуди не дінешся.

Як легко вмирає істина, як живуча брехня.

Істина є джерелом протиріч.

Істина – пробний камінь самої себе та брехні. Verum index sui та falsi.

Побита істина стає такою через дещицю правди, що ховається в ній.

Немає істини, яка б не спростувала сама себе.

Неможливо, щоб висловлювання були все хибними або всі істинними тому, що якщо всі висловлювання хибні, то не говорить правду і той, хто це стверджує, а якщо всі істинні, то і твердження, що всі висловлювання хибні, також не буде хибним.

Широко відомий і дуже важливий той факт, що істина часто зовсім не така, якою здається. Наприклад, на планеті Земля люди завжди припускали, що вони розумніші за дельфінів, тому що вони придумали так багато: колесо, Нью-Йорк, війни і т. д., а дельфіни завжди тільки хлюпалися у воді і розважалися. Дельфіни ж, навпаки, завжди вважали себе розумнішою за людину — причому, з тієї ж причини.