Після першої склянки бачиш речі в рожевому, після другої — у спотвореному, а потім уже — у справжньому світлі, і це найстрашніше, що може бути.

Сперечатися не тільки можна, але й необхідно. Істина не повинна перетворюватися на догму, вона  повинна весь час випробовуватися на міцність та доцільність.

Я звик до безодні всередині себе, я пізнав істинну природу її.

" Сім'я "... - говорив я собі; - Але сім'я - дружина, діти ; вони теж люди. Вони знаходяться в тих же умовах, в яких і я: вони або повинні жити на брехні, або бачити жахливу істину. Навіщо ж їм жити? Навіщо мені любити їх, берегти, ростити і дотримуватися їх? Для того ж відчаю, який у мені, або для тупоумства! Люблячи їх, я не можу приховувати від них істини, кожен крок  у пізнанні веде їх до цієї істини. А істина - смерть.

У глибокодумності легко перемудрити. Істина не завжди мешкає на дні криниці. У нагальних питаннях вона, на мою думку, швидше лежить на поверхні.

Є істини... які, як політичні права, не передаються раніше за відомий вік.

Переконання небезпечніші вороги істини, ніж брехня.

«Не женіться за істиною, вона  все одно швидше бігає».

Іноді істина не має значення. Головне, що ти її знаєш.

Мій старий принцип розслідування полягає в тому, щоб виключити всі явно неможливі припущення. Тоді те, що залишається, є істиною, хоч би якою неправдоподібною вона  здавалася.