Ах, від яких дрібниць залежить часом щастя! Я прочитав усе, що написали мудрі люди, я збагнув усі таємниці філософії, а життя моє розбите через те, що в мене немає  червоної троянди.

За законами, розумієш, сучасної аеродинаміки джміль літати не може. Не повинен, падла, літати! А він літає... сука, комаха неписьменна. Так не вмієш літати сам – не заважай джмелю. Не вчи батька робити дітей.

— Щось ти надто весела...
— Варто померти раз-другий, і пріоритети змінюються, — ще раз посміхнулася я.

— Чому я вітряний, знаєте?
— Тому, що душа дрібна.
- Ні! Тому, що мені постійним бути нема для кого. Накажіть, і я буду постійнішим за телеграфний стовп.
- Випробуємо.

Я або заридаю, або закричу, або зомлію. Не можу! Ви мене закатували! Баба ви!

- А де кролик?
- Який кролик?
— Ну, якого я тобі дала, щоб ти його обіймав...

Хтось одного разу сказав: вчені і повії беруть гроші за те, що їм самим приносить задоволення.

У того, хто не гидить під себе, коли до його горла підставляють ніж, немає  або кишок, або мізків.

Режими руйнуються кожен день. Я втомилася їх оплакувати – я російська.

Єдиний спосіб змусити людей у ​​Росії дотримуватися законів — це узаконити злодійство.