... якщо ми почнемо вбивати чоловіків на весіллях, вони боятимуться шлюбу ще більше, ніж раніше.

Тобі ж ніби краще?... Чи ти нишком лупиш інтернів?!

- Ти невірний.
— О, я вірний... Їм.
- Кому? Цим так званим богам?
- Людям, Люцифер. Людям.
— То ти готовий померти заради купки тарганів? Чому?
— Тому що батько мав рацію — вони кращі за нас.
- Вони зламані, браковані недоноски!
— У них є вади, але вони намагаються... Стати краще... Прощати... А ти бачив би їх«М'ятного Носорога»!

— То це і є твоя таємниця? Твоя грандіозна пригода? Ти три дні валявся на пляжі та сьорбав ром?
— Ласкаво просимо на Кариби, моє кохання.

У вас, дівчат, бажання худнути та пекти пироги виникають одночасно.

Повертаємось на перон, дивимося: колесо лопнуло. Мабуть, напоролися на уламок снаряда чи бомби. Немов літак із нами у змову вступив. Ми отримали реальну можливість знову проситись на аеродром, щоб поставити запаску. Шанс представився 16 серпня. Була п'ятниця, вихідний день у мусульман, коли вони, як ми жартували, лише«талібанили»: їли, молилися та спали.

Оскаре, де ти ховав цей скарб? Ми можемо його заштовхати назад?

Зараз їх [жінок] не розбереш – вся ця косметика, силікон, підтяжки, ботекси… Буває, що тітка за п'ятдесят виглядає молодшою ​​за власну доньку, а трапляється – сімнадцятирічна соплюшка виглядає на всі тридцять…

Президентами не народжуються, президентів роблять!

Цікаве це явище – почуття розчарування. Воно здатне спонукати у розчарованому найгірше, що в ньому є. Розчаровані немовлята схильні кидати їжу аби куди й влаштовувати пачкотню. Розчаровані громадяни схильні стратити королів та королів та влаштовувати демократію.