Кумедно, але любов - лише гормональний чад, інстинкти, статевий потяг.
І про це мріють люди?
Кохання згасає через два-чотири роки після зародження.
Це — не найвище почуття, як вважають« романтики».
Сенс цінувати подібне?
Людський прогрес - це зростаючий інстинкт самовинищення та знищення всієї планети.
Які б питання тебе не мучили, довіряй своєму інстинкту та роби те, що робиш.
- Еліо, вітаю тебе з днем народження.
- Дякую.
— А знаєш, ти підійшов до того віку, коли треба подумати, ну, словом, поглянути на себе, як на продовжувача людського роду...
— Ну так, все ясно. Ті самі розмови. Ти ж знаєш, що я ніколи не одружуся.
— Не одружишся? Еліа, ти ж міцний, сповнений сил і життєвої енергії чоловік...
— Забери руки!
— Але як це може бути, щоб ти не знайшов собі жінку?!
- А ти підшукав?
- А до чого тут я? Хе-хе... Ну, скажи, хіба в тебе не буває таких моментів, коли тіло повстає і вимагає свого? Ці імпульси важко придушувати у собі. тлінністьсвого вимагає, їй неможливо чинити опір. Ти згадай, тобі мають бути такі знайомі...
— Знайомі, звичайно.
— Ага, що ти робиш?
— Я просто в сараї колю дрова. А ти що?
— Дзвоню в дзвони.
— Хм... І часто дзвониш?!
- Ось [ показує свої руки ].
Мої тексти виникають з почуттів і з мрій, але все ж таки більше від болю, ніж за бажанням. Мені часто сняться кошмари, і я прокидаюся вночі весь у поті, тому що я бачу уві сні страшні криваві сцени. Мої тексти – свого роду вентиль для лави почуттів у моїй душі. Ми всі насилу намагаємося сховатися за вихованністю і зовнішніми пристойностями, а насправді нами керують інстинкти і почуття: голод, спрага, жах, ненависть, спрага влади і секс. Звичайно, є ще додаткова енергія в нас – це кохання. Без неї всі людські відчуття згасли б. Порив та негативні почуттяособливо небезпечні, якщо вони затискаються у свідомості та пригнічуються. Мої тексти можуть побачити світ.
Дозволь тебе спитати, чому люди не довіряють інстинктам? Вони відчувають, що щось не так, що хтось близько підібрався ззаду. Ти ж знав, що щось не так, але повернувся до цього дому. Я примушував тебе, тягнув силою? Ні. Я лише запропонував тобі бокальчик.
... як це часто буває, крізь німий зойк жаху в душі пробивався тихий пошепок, що належить інстинкту самозбереження.
Коли головна куртизанка пояснювала їй правила закладу, вона сказала, що тут не дотримуються правил: лише інстинктів та колірних палітр.
— О, світло моїх очей, чому Ви в окулярах?
— Та тому, що всі носять, бе-е…