Коли одна відьма виглядає безглуздо, так само виглядають і інші відьми.

Господар потис мені руку і пішов від мене. Все було в тому саду честю честю: плавальний басейн, зелений мох ціною два долари за дюйм, гарні люди з сімейства котячих. Вони розважалися та пили… А мене не помічали. Жодна душа. Я розмовляв із п'ятьма чи шістьма — не відповідають. Так тривало годину і дві, а потім я схопився з стільця і ​​припустив звідти божевільною риссю. Повернувся до готелю, отримав з рук портьє адресований мені лист — і тоді лише відчув, що я знову людина, а не порожнеча.

Ресторан - візитна картка міста.

Як люди повірять у компанію, якщо все, що вони бачать день за днем - це пара засохлих квітів і вогнегасник?