Поки ти не досягнув щастя, твої мрії поділяють усі. Але піднесла тебе доля, і твій доброзичливий один ти сам.

Не сумуй, — сказала Алісa. — Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину гарну схему, як мережива. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, бо все буде правильно.

Насолода має одну важливу гідність: на відміну від щастя, вона існує.

Треба бути щасливим зараз. Навіть якщо це«зараз» довго не триватиме.

Життя надто коротке, щоб витрачати його на заняття, які не роблять нас щасливими.

— Ти що, зовсім сліпий? Не бачиш, що тебе дурять? Ти що справді віриш, що драна кішка тебе любить? Невже ти думаєш, що будеш із нею щасливий?

— Нещодавно був!

— Ах, я й забула, що щастя в тебе між ніг! Гаразд, бажаю тобі щастя, коню! Тільки запам'ятай—ліжко звичайно буває велике, але життя ще більше! Можеш йти, матимеш ще одну порцію щастя!

Щастя збільшується через те, що їм ділишся з іншими. Немов сам збагачуєшся тим добром, яке робиш, ніби береш участь у доставленій тобою радості.

Коли в тебе забирають, не засмучуйся, а вважай, що зробив благодійність.

У дитинстві для щастя було достатньо одного морозива.

І чому щастя не вистачає на всіх? Мені часом здається, що для того, щоб хтось на одному кінці землі був щасливий, у когось з іншого кінця землі щастя треба забрати, бо є такий баланс. Не можна бути завжди щасливими всім.