Ми всі стаємо такими, якими хочемо стати і самі вибираємо собі шлях.

Я йду повільно, але я ніколи не рухаюся назад.

Лише той, хто йде своєю дорогою, ніколи й ніким не буде випереджений.

Хтось сказав, що найсумніша річ, з якою стикається людина — це те, що мало бути. Але що якщо людина стикається з тим, що було? Або чого може ніколи не статися, або чогось більше ніколи не буде. Вибрати правильну дорогу ніколи не буває легко. Це рішення ми приймаємо лише з наказу свого серця. Але іноді ми знаходимо свій шлях, щоб зробити щось краще. Іноді ми боремося з жалем і докорами сумління за наші помилки... нашу злість, і ревнощі і сором, який ми відчуваємо, коли є тими людьми, якими повинні бути. І тоді ми знаходимо наш шлях до чогось кращого... або щось найкраще знаходить свій шлях до нас.

Є різниця між тим, хто знає свій шлях і тим, хто йде цим шляхом.

Прямий шлях не завжди найкоротший.

Шлях завжди здається набагато коротшим, якщо подорожуєш удвох.

Якщо ти зайшов так далеко, може, ти зайдеш ще далі?

Той, хто не знає, куди йде, зазвичай, не потрапляє нікуди.

Треба вміти не рахувати кожен свій крок  перемогою.