Навіть поодинці можна чинити дива.

Будь-яке диво - це відгук середовища на граничну концентрацію волі. На ту саму когерентність, яка і творить історію і повертає людині її сутність, що віднімається капіталізмом.

Завжди і всюди смертні бояться
Будь-яких видінь, знамень, чудес...
У них ніби одкровення таяться,
У них пізнають пророцтва небес.

Не опускай руки, бо ризикуєш зробити це за хвилину до того, як станеться диво.

Якщо після пояснення диво зникає, то ніякого дива і не було!

Я досі захоплений видом хмар та заходом сонця. Я завжди загадую бажання, коли бачу веселку чи падаючу зірку. Я бачив метеоритний дощ. Світ сповнений чудес.

Очікування дива нікуди не зникає – зникає надія на те, що станеться диво. Іде віра в його можливість. Виникає образа на диво, заперечення його можливості. І здатність його помічати.

Якщо чудеса і існують, то тільки тому, що ми недостатньо знаємо природу, а зовсім не тому, що це властиво їй.

Ніщо не вражає так, як диво, — хіба що наївність, з якою його приймають на віру.

Дива там, де у них вірять. І що більше вірять, то частіше вони трапляються.