— ТБ пропав.
— Як і наші ноутбуки!
— О Боже! О Боже!! О Боже!!! [в середині фрази біжить до своєї кімнати, потім повертається] Все гаразд, вони не зачепили мої комікси!

... дочка Брежнєва колекціонує діаманти, а ти продаєш єдині золоті сережки заради дівчинки зі смітника. Навіщо?

Не важливо, що саме ти робиш, важливо, щоб усе, чого ти торкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб у ньому залишалася частка тебе самого. У цьому різниця між людиною, що просто стригне траву на галявині, і справжнім садівником. Перший пройде, і його не було, але садівник житиме не одне покоління.

Як відомо, не все золото, що блищить, а стрази часом сяють яскравіше за справжніх діамантів.

Дорога моя, у кого немає  можливості купувати справжні коштовності, для того краса і грація повинні бути єдиною окрасою; ось воістину рідкісні скарби.

У цьому темному світі вважай істинним лише духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.

Я не знаходжу в бідності нічого привабливого та повчального. Вона  мене нічого не навчила і лише спотворила моє уявлення про цінності життя.

Твоє життя буде нітрохи не менш цінним або виправданим, якщо в тебе не буде дітей.

Наші звичаї, поведінка та цінності є побічними продуктами нашої культури.
Ніхто не народжується з жадібністю, забобонами, фанатизмом, патріотизмом та ненавистю; це все вивчені моделі поведінки.
Якщо довкілля не змінюється, така поведінка повторюватиметься.

Не можна заплатити за те, що немає ціни. Дехто стверджує, ніби кожна, абсолютно кожна річ у світі має свою ціну. Це неправда. Є речі, які не мають  ціни, вони безцінні. Їх найпростіше дізнатися: варто лише їх втратити, і все вони вже втрачені назавжди.