Нам треба стояти на своїх власних ногах і дивитися прямо в обличчя світові – з усім, що в ньому є доброго та поганого, прекрасного та потворного; бачити світ таким, як він є, і не боятися його. Завойовувати світ розумом, а не рабською покірністю перед тими страхами, які він породжує. Ми ж повинні стояти прямо і дивитися відкрито в обличчя світові. Ми маємо взяти від світу все, що він може дати; і якщо це виявиться менше того, що нам хотілося б, то зрештою на нашу частку дістанеться все ж таки більше, ніж вдалося взяти від світу протягом усіх минулих століть іншим людям. Доброго світу потрібні знання, добросердя і мужність ; йому не потрібні скорботний жальпро минуле або рабська скутість вільного розуму словесами, пущеними в ужиток у давно минулі часи неосвіченими людьми. Хорошому світу потрібні безстрашний погляд і вільний розум. Йому потрібна надія на майбутнє, а не нескінченні оглядки на минуле, яке вже померло і, ми впевнені, буде далеко перевершено тим майбутнім, яке може бути створене нашим розумом.
Він раптом подумав, що володіння могутністю, хоч би як воно було безмежне, не навчає користуватися ним. Влада залишає нас такими ж, якими ми за своєю природою, і звеличує лише великих.
Знайте ж, що нічого немає вище і сильніше, і здоровіше, і корисніше надалі для життя, як хороший спогад, і особливо винесене ще з дитинства, з батьківського будинку. Вам багато говорять про виховання ваше, а ось якесь таке прекрасне, святе спогад, збережене з дитинства, може бути найкраще виховання і є. Якщо багато набрати таких спогадів із собою в життя, то врятована людина на все життя.
Життя - це річка. На перший погляд тут нічого немає, але якщо в неї придивитись уважніше очима, які здатні бачити, то це закінчиться відкриттям, розумінням, що все змінюється кожна мить.