Марк Леві. Де ти?
Знаєш, на мою думку, я готовий писати тобі всяку дурницю, аби ти час від часу згадувала мене.
Знаєш, на мою думку, я готовий писати тобі всяку дурницю, аби ти час від часу згадувала мене.
Нехай про мене говорять усе, навіть негативне, але це для мене буде уроком. Це допоможе мені відкрити очі на те, чого я не помічаю, і допоможе чомусь навчитися.
Щоб я міг жити у світі з людьми, я перш за все маю жити у світі з самим собою.
Я читаю між рядками, чую між словами і знаю, коли точка — це не точка, а, швидше,«але».
Вам доведеться визнати, що я маю повне право жити у свинарнику, якщо мені так хочеться.
Я все менше й менше розумів, що довкола твориться. Невже сучасне суспільство перетворилося на широкоформатний порнофільм просто неба? А може, я просто став прекрасним собою?
Я вірю в манікюр, в кричучий одяг, у те, що на відпочинку теж потрібно робити зачіску і наносити губну помаду. Я вірю в рожевий колір, а також у те, що щасливі дівчата найкрасивіші. Я вірю в те, що найкращий засіб для спалювання калорій – це сміх. Я вірю в те, що завтра буде новий день, і... я вірю в чудеса.