– Війна – це пекло, Джаг.
- Ні, Арчі. Пекло – це інші люди.

Розважливість - багата і потворна стара діва, за якою тягнеться безсилля.

- Хлопці, ми маємо допомогти Еліот.
— Вона  ж сказала, що не хоче, щоби їй допомагали.
- А якби Джей-Ді тонув і сказав би тобі, що не хоче, щоб ти його рятував, ти що, не врятував би?
— Ну, це багато від чого залежить. Може, в басейні симпатичні навшпиньки, і він хоче, щоб одна з них врятувала його.
— Припустимо, у ньому немає  жінок.
— У басейні завжди є жінки.
- Чудово, він у ставку! — Я ніколи
не буду плавати в ставку! Там багато змій. — У нашому басейні по вівторках чоловічий день можна там поплавати. — Ти бував там у чоловічий день? Ні

 вже, вибачте.
- Гаразд, добре! Допустимо, тоне Терк.
- Ну звичайно! Як чорний — отже, одразу й плавати не вміє!
— А що він поліз туди взагалі?
- О Боже. Та я краще піду грати в прудкі кулі, ніж пояснюватиму очевидне двом ідіотам.

Все моє тіло – мотор, а рука – свічка запалювання. І зараз я її запалю.

Між нами, чому люди не думають? Вас це не дратує? Чому б їм просто не подумати?

Що я робитиму через двадцять років? Я буду мертвий! Сумніваєтесь?

Цигани відомі своїм умінням вести переговори, тому вони так і кажуть, щоб ніхто нічого не зрозумів.

У вас великий дар  мовчання, Ватсоне. Це робить вас дуже цінним компаньйоном.

Не шкодуй померлих. Жалі живих, і особливо тих, хто живе без любові.

— Хто це спить?
- Професор Люпин.
— Все ти знаєш. Звідки вона  знає?
- На його речах написано.