- Обіцяй мені.
- Гаразд.
- Обіцяєш?
- Так, обіцяю.
- Обіцяєш?
- Я ж сказав: "Обіцяю, що..."
- Ти тричі обіцяв.

Вміння жити – найрідкісніша річ у світі. Більшість людей просто існує.

З кожною зливою приходить надія, що одного ранку все знову стане чистим і найзастаріліші плями зникнуть, як сумніви в його невинності, або як результат його помилки, або як рана від його зради, або як пам'ять від його поцілунків. Тому ми чекаємо, щоб пішла злива, сподіваючись на краще, навіть якщо ми знаємо, що в наших серцях деякі плями назавжди віддрукувалися, і ніщо їх не змиє.

— Ніколи не умів поводитися з ними.
- З дітьми?
- З людьми.

Я подумав, наскільки складне у чоловіків его. Через нього нам постійно потрібно переконуватися в тому, що ми сильні, і нас бояться. Через нього ми так боїмося просити допомоги і натомість мовчки сподіваємося, що хтось здогадається сам.

Справжнє співчуття полягає в тому, щоб зовсім не торкатися хворого місця людини, коли вона страждає.

Шелдон, що розуміється на футболі? Ні, я б зрозумів квідич, але футбол?

— Інтуїція та знання жіночої натури кажуть мені, що ти в роздумах.
— Не думала, що весілля зірветься... Так хочеться заміж.

Що робить будинок  будинком? Сімейне тепло? Якась ідеалізована вигадана ТВ-версія Американської мрії? Любов і прийняття? Або звичайна безпека? Чи нічого з цього? Місце, де було вбито капітана футбольної команди. Або, може, це просто давно забута комора під сходами, де тільки ти, миші та павуки, наче у фільмі Уеса Крейвена.

Я влізбіянився в тебе!