Ми надто багато часу стирчимо у кімнатах. Занадто багато думаємо у чотирьох стінах. Занадто багато живемо і зневіряємося під замком. А на лоні природи хіба можна впасти у відчай?

Кожен будинок  насамперед тримається на матері, але розуміють це лише тоді, коли вже недалекий кінець.

Люблю тишу після відходу гостей. Стільці зсунуті, подушки розкидані, — каже, що люди добре провели час. Але повертаєшся в спорожнілу кімнату, і завжди приємно, що все скінчилося, що можна розслабитися і сказати: ось ми й знову самі.

Іноді будинок  - це місце, де лежить твоє серце.

Будинок не там, де ви народилися, будинок  там, де припинилися ваші спроби втечі.

«Будинок» — це ж не господарство, не«спільне квартирування», як ти казав, навіть не діти.«Будинок» - це коли одне від одного нічого не приховують. Адже сьогодні у нас із тобою –«дім».

Повернення додому — кумедна штука: знайомі картини, звуки, запахи... єдине, що змінилося, — ти сам.

Нічого на світі не може бути краще, ніж повертатися туди, де на тебе люблять і чекають, де тепло і горить світло.

Будинок - це те місце, де зберігається наше барахло в той час, поки ми знаходимося поза домом, щоб здобути більше барахла.

Я чудова домашня господиня. Щоразу, коли я розлучаюся, я залишаю будинок  собі.