Мене не цікавить повсякденна нудна балаканина, дотримання зовнішніх пристойностей, ввічливість і гарний одяг. Ті, кому не подобається моя зовнішність і мій будинок, ніколи не наближаються до мене, і це мене влаштовує. Мій світ - небо, дивне та нічне.
М'яка підстилка, тепла ковдра, міцні стіни, дах не тече, вікна зачинені добротними віконницями, не пропускають протягів. Не все так погано, якщо розібратися. Але серцю боляче, на душі лежить камінь. Це не її будинок. Хоч у ньому тепло і затишно, вона тужить за Тейнделом, де її любили. Протяги можна якось пережити, а ось холод у серці перенести складніше.
Найкраще, що можна отримати тільки вдома, - це прокинутися у своїй старій кімнаті, на своєму старому ліжку; знизу доноситься аромат свіжозвареної кави, сонячне світло пробивається в щілини фіранок, і новий сонячний день чекає на твоє пробудження.
Тепер і рідна хата здається мені чужою. Бо дім там, де ти є.
Не приходь до мене додому! Якщо мій дім горить — постукай разок. Якщо я не відповім, то я сам його підпалив і хочу згоріти!
Тобі, звичайно, не шкода їхати від мене. Для таких як ми з тобою рідний будинок там, де нас немає.
Для мене слово«сад» означає все найкраще у світі. Всі мої думки, прагнення, мрії про будинок, про щастя – у цьому слові.
Здавна повелося, що жінки завідують будинком, осередком, ліжком. А ми кораблями. Ось на кораблі - вони й не пискнуть! А тут ми на їхній території.
… Хороша дружина, гарний будинок — що ще треба людині, щоб зустріти старість?!