Яка в людини філософія, така і життя. Як постеліш, так і виспишся.

Я один. Вечір. Легкий туман. Небо задернуте молочно—золотистою тканиною, якби знати: що там вище? І якби знати: хто я, який я?

Безладні зв'язки, безладні думки, безладні дії... гармонія єпт!

Що насамперед і врешті—решт вимагає від себе філософ? Подолати в собі час, стати невчасним — ось із чим йому доводиться витримувати найжорстокішу боротьбу, яка все—таки робить його сином свого часу.

— Усе, що трапилося, залишається.

— Це що ще за філософія?

— Єдина, яка працює.

Я ніколи не міг зрозуміти, що таке буття, за винятком кількох хвилин, що не мали жодного відношення до філософії.

Знання тут — тільки піна, що танцює на хвилі. Один подих вітру — і піни немає. А хвиля є і завжди буде.

Будь—яке наше пізнання починається з досвіду.

Перше і найважливіше завдання філософії – раз і назавжди усунути будь—який шкідливий вплив її, знищивши джерело оман.

Людина, як і в вищих тварин, виховання є органічним продовженням спадковості. Тільки з допомогою виховних навіювання людина опановує своїми органами і здібностями, елементарними і загальними знаннями, поширеними у середовищі.