Театральна сцена — це те місце, де вирішується доля актора. Тому що, на відміну від кіно, сцена вимагає від тебе все, що ти тільки здатний дати.

Я вважаю, що грати роль — значить, якомога далі уникнути самого себе. Взяти відпустку від власної особистості. Стати іншим, увійти в шкіру іншої людини.

Театр поблизу грубий і недосконалий. Але коли він успішно виконує свою справу, він будить ілюзії та почуття, які тривають до кінця вистави і часом не покидають глядача і поза театром.

Ви навіщо ходите на спектаклі?

Для того, щоб отримати задоволення —

чи не так?

Ми не маємо наміру вдавати, що розуміємо театр ; його не розуміє ніхто — ні люди, що постаріли на підмостках, ні найдосвідченіші директори театрів, ні навіть газетні рецензенти.

— Слухай, що ви з Моллі робите сьогодні ввечері?
— Ми йдемо до театру на прем'єру балету«Леді Макбет». Їй подобаються хлопці у трико!

Галатеї завжди не особливо подобається Пігмаліон: надто вже його ставлення до неї нагадує стосунки бога, щоб бути їй приємним.

«Зірка» — дуже важливий і водночас хитромудрий статус, що його може надати акторці тільки народ і ніхто інший. Критики не можуть перетворити тебе на зірку. Ані майстерність як така. Зіркою стаєш, коли публіка вирішує тебе полюбити. Коли люди готові годинами вистоювати в черзі після спектаклю, просто щоб зиркнути на тебе краєм ока — ось що перетворює тебе на зірку.

Що таке Всесвіт? Це великий театр. А театру потрібна публіка. Ми – публіка. Життя на Землі створене для того, щоб свідчити і насолоджуватися виставою. Ось навіщо ми тут. А якщо вам не подобається п'єса — викидайтеся до біса!

У ХХ столітті на метафорі театру було побудовано таку дисципліну, як соціологія.