Вона любила його. Не так, звичайно, як на початку їхнього знайомства. Але й не менше. А просто інакше, інакше. Не як прекрасного принца і недосяжну мрію, а як до болю рідної, до найдрібнішої рисочки знайомої близької людини, яка щовечора з року в рік засинає і прокидається з тобою в одному ліжку, якому ти праєш білизну, і заради якої щодня встаєш на півгодини раніше, щоб приготувати гарячий сніданок і подати на стіл саме те, що він любить.

Мама в мене смиренна жінка. Дуже-дуже смиренна. Вона  горбатить у маленькому кафе, віддаленому на одну годину від нашого будинку. Вона  презентує відвідувачам їжу та питво, а мені каже:«Я схожу на автобус на годину, щоб працювати весь день, роблячи речі, які ненавиджу. Хочеш знати, чому? Заради тебе, Олексію-не-нервируй-мене! Коли і ти станеш робити для мене речі, які ненавидиш. Це тому, що ми – сім'я». Чого вона  не вхоплює, то це що я вже роблю для неї речі, які ненавиджу. Я її слухаю, коли вона зі мною розмовляє. Я утримуюсь скаржитися про мої пігмейські кишенькові засоби. І згадав я вже, що нервую її далеко не так багато, як жадав би. Але це не тому, що ми сім'я. Всі ці речі я роблю, бо вони є елементарними ввічливістю. Це ідіома, яку навчив мене герой. І ще тому, що я не дупа з факінг-діркою.

Жінки, які не наважуються розлучитися з остогидлими чоловіками тільки тому, що не хочуть позбавити дітей батька, тим самим позбавляють їх сім'ї, Дружної, міцної, щасливої ​​— такою, якою вона  має бути. У подібних випадках подружжя калічить психіку дітей і прикидаючись перед ними, і не прикидаючись. До того ж, якщо розібратися, позбавити дитину батька може лише сам батько.

Вона була найкращим варіантом сусідського дівчиська.
Ось Вам підтвердження, що жінка є опорою суспільства.
Вона  все завжди робила правильно. У ній була своєрідна незаймана-домовита привабливість, а такі дівчата лякають! Таку знайомиш з мамою... Що ще страшніше... На такій одружишся! І вона замінює тобі маму.
Вона  одягає тебе, годує, залишає записки під хлібницею із завданнями на день.
Вона  небезпечна, адже в неї легко закохатися, але при цьому ти розумієш, що погоджуєшся лише на добротний, середній рівень.

У мене чудові батьки. Все життя прожили в одному місці, в одному будинку. Кажуть, більшого їм не потрібне. У них друзі, з якими вони товаришують все життя, зі школи. Вони вірні люди. А батьківська вірність повідомляє дитині впевненість, правда? Моє дитинство, і брата, і сестри було відзначено цією впевненістю в непорушності нашого життя, в тому, що якщо щось погане і трапиться, то точно буде подолано. Для батька наша стабільність завжди була пріоритетом, причому не матеріальна її сторона. Батько каже, грошіне предмет першої необхідності, вони, як вогнегасник у будинку, потрібні для безпеки. Предмет першої необхідності йому – довіра друг до друга. А мама завжди вважала: головне, що вона має дати нам, – це сама себе, свій час. Вона  завжди сама вкладала нас і говорила з нами перед сном стільки, скільки ми хотіли. Я намагаюся дивитися на сім'ю з їхньою, татовою та маминою, позицій: сім'я має стати для людини найбезпечнішим місцем у світі, вільним від тривог.

Усім потрібен хтось, кому не байдуже, чи повернемось ми додому.

Сім'я була дружна, а після виходу старших заміж згуртувалась ще більше. Все обговорювалося і вирішувалося спільно, але, як це часто буває в російських сім'ях, мати непомітно, без видимих ​​зусиль та демонстративного підкреслення, тримала віжки у своїх руках.

День відпочинку, посмішок та ніжностей з дітьми. Не забудь повечеряти з татом при свічках, а перед сном почитати улюблену книгу!

Тільки подумайте: ви, двоє дорослих людей - амбітних, упертих і схильних до постійного стресу, - намагаєтеся жити під одним дахом і нести все в загальну скарбничку, а може, і ростити разом дітей, та ще, по можливості, радіти тому, що весь залишок свого життя ви проживете один з одним. Це не просто. По суті, ваш шлюб це бізнес – бізнес, який процвітає у вдалі періоди, але решта часу більше нагадує ранковий марафон після веселої ночі в барі. Тут також доводиться працювати. Причому працювати у всіх можливих напрямках.

— Надюшка, я тебе дуже люблю, просто жити без тебе не можу. Так... От не знаю, як би я вранці прокидався без тебе. Ти моя найніжніша, найулюбленіша, найкраще на світі, най-най-єдина моя Надюша.
— Чому ти раніше мені про це не казав?
— Тому що ти ніколи не просила
— Дурненька... Жінки ніколи не просять, тільки все життя знаєш як чекають?!