- Я люблю тебе.
— Ти не вмієш любити! Тобі любити — це страждати... Не спати ночами, колами ходити. Тоді ти відчуваєш, що ти живеш. А це не кохання. Дітям до 16...

Принц Рейегар любив свою леді Ліанну, і тисячі загинули через це.

— Щоправда, навіть у Стенфорді, я так по-справжньому й не вписався в атмосферу.
— Бо ти виродок.
- Так, дякую.
— Я теж виродок і завжди буду з тобою.

На землі ми не назавжди: лише на якийсь час.
Навіть нефрит дробиться,
Навіть пір'я кецалю рвуться,
На землі ми не назавжди: лише на якийсь час.

Люди, страхи, сумніви... Ти все ховаєшся і ховаєшся, а вони в самий несподіваний момент застають тебе зненацька.

У коханні є деяка романтика, у заручинах - ніяка, адже заручини здебільшого закінчуються весіллям.

Знайди свою шкуру, Македонський, знайди свою маску, говори про що-небудь, роби щось, тебе повинні відчувати, розумієш? Або ти зникнеш.

Але ні, моєї печалі немає  кінця.
Навіщо ж факел мені просити?
Моріс, і твого достатньо вогню,
щоб від нього спалахнути
і душу, і околиці, і місто.
...
- Моріс, давай зап'ємо, станемо п'яницями або виступатимемо на зборах з різними припущеннями, почнемо вивчати політичну економію. Але ради Бога, давай ніколи не закохуватися. Давай любити лише Свободу.
— Або Розум.

І ще ніколи вона  не усвідомлювала з такою виразністю, наскільки сильно вона  могла б його полюбити, як саме зараз, у ту саму хвилину, коли про жодне кохання між ними більше не могло бути й мови.

Я все зробив правильно, а вона померла! З якого дива мені від цього буде легше?!