Мені наснився сон. Що скоро все скінчиться, і ще так сказав голос. Зовсім незнайомий, просто голос, і він сказав, що у нас на Землі всьому прийде кінець. Вранці я про це майже забув, пішов на службу, а потім раптом бачу, Стен Вілліс серед білого дня дивився у вікно. Я говорю — про що мріяв, Стен? А він відповідає - мені сьогодні снився сон, і не встиг він домовитись, а я вже зрозумів, що за сон. Я й сам міг йому розповісти, але Стен почав розповідати першим, а я слухав.

- Я люблю тебе. І завжди любитиму. Але ти так розбивав моє серце. Стільки разів підривав мою довіру.
— Але ж я змінився.

Не смійтеся над муками нерозділеного кохання. У ревнощі крижані обійми, чіпкі, як обійми смерті.

Вогонь Ізенграда поширюватиметься далі й надалі. Все, що було доброго та зеленого у цьому світі, буде знищено. Не буде Шира, Піпін.

Роки йдуть, і ніхто з нас не молодшає.

І якщо мій вогонь погас,
шкодуйте не мене,
А тих, що сиділи стільки разів
біля мого вогню.

Три тижні після похорону матері батько безперервно спав. Іноді, ніби згадуючи, хитаючись, вставав з ліжка, і мовчки пив воду. Щось для позначення з'їдав. Як лунатик чи привид. Але потім натягував на себе ковдру та продовжував спати. Щільно засунувши віконниці, він як зачарована спляча царівна продовжував спати в
темній кімнаті з повітрям, що застоялося. І не ворушився. Майже не повертався уві сні і не змінював вираз обличчя. Я почав турбуватися: часто підходив до батька, щоб перевірити, чи він не помер. Схилившись над узголів'ям, я вдивлявся, наче впивався в його обличчя. Але він не вмирав. Він просто спав, як закопаний глибоко в землю камінь.
- Я можу сказати тільки одне, - піднявши голову, ледь усміхнувся своєю м'якою стильною усмішкою Кейсі, - помри я зараз тут, і ніхто у світі не засне через мене так міцно.

Те, що я роблю сьогодні, незмірно найкраще, що я коли-небудь робив; я щасливий знайти спокій, якого не знав у житті.

Мама, звичайно, не стала питати, за якими справами я приїхала до Вінд-Гапа. Вона  рідко ставила питання, що вимагають розгорнутої відповіді. Важко зрозуміти чому: чи з надмірної делікатності, чи її просто мало що хвилювало. Вгадайте, що я вважала найімовірнішим?

Війна завжди одна й та сама. Змінюються лише імена загиблих. Йдеться завжди про одне: яка група багатіїв поділить трофеї.