Для кохання ми шукаємо людину з іншою системою сприйняття. І коли у нас любов, світ стає цілим. Він чує, що я говорю, а я всім бачу. А потім, коли ми розлучаємося, начебто мені світло пригасили, а йому поговорити нема з ким.

Ти спостерігаєш, як люди люблять тебе і нікого не любиш у відповідь.

Мені здається, вона  пропускає тих, хто не має  жодної надії. Чи не поганих, а нещасних!

Узи смутку ― із найміцніших. Немає  більш тісної спільності, ніж загальне горе.

Бачите, як часто буває... Таке життя проживеш, а людину, з якою поговорити хочеться, поряд і немає.

Я знаю, що був дурнем, божевільним, повіривши, що мармур може ожити, сніг — випромінювати тепло. Але що ж робити: коли любиш, так легко повірити у любов у відповідь!

Ніхто в цю вічну пам'ять уже не вкладав почуттів.

Хто захистить Юність від Болю та Смерті? Юність, яка сама не може, просто не здатна захистити себе. Тому, що не має достатнього життєвого досвіду? Або тому, що впевнена: чи вона  знає все?

…в'язні стояли голими. Кожен із них був людиною. Але вони давно забули про це.

Тієї ночі я зрозумів, чому батько пив, коли померла мама. Тієї ночі горілка була як кисень. Знову можна було дихати.