Якщо ви боїтеся, що ситуація може погіршитися, якщо сидіти склавши руки, — ці побоювання підштовхнуть вас до дій. Але немає нічого хорошого в тому, що страх сковує вас по руках та ногах.

— У горах ти відчуваєш неймовірні почуття. Ти відчуваєш волю.

— А я лише страх.

— Страх теж неймовірне почуття.

Періодично управління страхом призводить до тоталітарного строю та терору.

Усі бояться. Не вір, якщо кажуть, що не бояться – брешуть. І нічого ганебного тут немає. Думаєш, якщо хтось не боїться, то він розумний чи хоробрий? Він дурень просто. Тільки дурні нічого не бояться.

Коли я був підлітком, мій батько розповідав мені про похмуре Середньовіччя, про час, коли культурі та вченню заважали варварські ритуали та війни. З роками я зрозумів, що Середньовіччя так і не закінчилося, а страх, ненависть і жорстокість, які заважали жити нашим предкам, усе ще поряд.

Про людину говорять її страхи.

Ми не йдемо до інших через страх бути відкинутими, ми не говоримо про свої почуття через страх глузування, і ми не довіряємо себе іншій людині через страх болю втрати.

Він ризикне чим завгодно і будь—коли, тому що занадто мало знає, щоб боятися.

Я ніби пережив фільм Хічкока.

Коли ти молодий, ти розважаєшся за повною програмою, а коли стаєш старшим, приходить страх. Страх переламати собі кістки чи розбити серце. Ти десять разів подумаєш, перш ніж стрибнути. Адже не завжди внизу є хтось, хто зловить тебе, а в житті немає  страховки. В який же момент зникла нерозсудливість і з'явився страх?