Ніколи не знаєш, за яким кутом на тебе чекає зустріч з екзистенційним жахом...

Такі вже люди. Чим сильніше вони бояться, тим дурніші стають. Страх зменшує мозок.

Вмирати не страшно. Страшно, коли випадаєш із реальності. Або, коли реальність викидає тебе.

Усі люди мають страхи. Навіть коли одні йдуть, їхнє місце приходять інші.

Тікати можна, тільки якщо за тобою ніхто не стежить.

Імовірність — це страх, виражений у числах, що допомагає невпевненим у собі людям ховатися за незначними числами.

Вихід завжди є. Навіть коли здається, що виходу немає, він завжди є. Зробити неможливе, пережити непережите — вихід завжди є. І в нас із тобою є спільна риса – ми надихаємося. Зустріч із неможливим надихає нас. І якщо я можу дати тобі одну пораду: замість того, щоб боятися, надихайся.

Яка вона  [плети] легка і який тягар у собі містить.

Це страшно, коли від болю, від несправедливості кричать ті, хто звик зустрічати будь—яку біду мовчки.

Страх у суспільстві вирощували та культивували цілком усвідомлено. Страх був частиною його роботи. А щоб страх підтримувався на належному рівні, його слід підживлювати певною кількістю жертв.