Не варто хвилюватись. У світі немає  нічого страшнішого за нас самих.

Хоробрість - це те, що робиш незважаючи на страх. (Подолати страх - це подвиг.)

Ніколи не виявляйте жодного страху під час зустрічі з ворогом. Коли ви сміливо дивитеся ворогові в очі, ви вже наполовину перемагаєте його.

... страх у людському серці породжує ненависть, а ненависть - насильство.

Можна прожити все життя у полоні своїх страхів, а можна прийняти їх.

Все це неправда, – подумав я. – Усього цього не існує. Адже так само не може бути. Тут просто сцена, на якій розігрують жартівливу п'єску про смерть. Адже коли помирають по-справжньому, то це дуже серйозно». Мені хотілося підійти до цих молодих людей, поплескати по плечу і сказати:«Чи не так, тут тільки салонна смерть і ви тільки веселі любителі гри в помирання? А потім ви знову встанете і розкланятиметеся. Адже не можна ж помирати ось так, з не дуже високою температурою та уривчастим диханням, адже для цього потрібні постріли та рани. Адже я знаю це…

Головне – не можна боятися, що нічого не вийде.

— А раптом лід  трісне?
- А тобі зараз не все одно?

Боязнь висоти - недовіра до себе, ти сама не знаєш, коли можеш раптом стрибнути.

Ну чого ви боїтеся, скажіть на милість! Кожна тепер трава, кожна квітка радіє, а ми ховаємося, боїмося, точно напасти якусь! Гроза вб'є! Не гроза це, а благодать! Так, благодать! У вас все гроза! Північне сяйво загориться, милуватися треба і дивуватися премудрості:«з північних країн встає зоря»! А ви жахаєтесь та вигадуєте: до війни це чи до моря. Чи йде комета, — не відвів би очей! Краса! Зірки вже придивилися, всі ті самі, а це обновка; ну, дивився б та милувався! А ви боїтеся і подивитися на небо, тремтіння вас бере! З усього ви собі лякав наробили. Ех, народ.