Смерть не страшна, а сумна та трагічна. Боятися мертвих, цвинтарів, моргів – гора ідіотизму. Потрібно не лякатися небіжчиків, а шкодувати їх та їхніх близьких. Тих, чиє життя перервалося, не давши зробити щось важливе, і тих, хто залишився вічно оплакувати тих, що пішли.
Треба цілеспрямовано та щодня робити те, чого боїшся. Тоді справа, яку ти боїшся, сама себе злякається.
Не варто хвилюватись. У світі немає нічого страшнішого за нас самих.
Хоробрість - це те, що робиш незважаючи на страх. (Подолати страх - це подвиг.)
Ніколи не виявляйте жодного страху під час зустрічі з ворогом. Коли ви сміливо дивитеся ворогові в очі, ви вже наполовину перемагаєте його.
... страх у людському серці породжує ненависть, а ненависть - насильство.
Можна прожити все життя у полоні своїх страхів, а можна прийняти їх.
Все це неправда, – подумав я. – Усього цього не існує. Адже так само не може бути. Тут просто сцена, на якій розігрують жартівливу п'єску про смерть. Адже коли помирають по-справжньому, то це дуже серйозно». Мені хотілося підійти до цих молодих людей, поплескати по плечу і сказати:«Чи не так, тут тільки салонна смерть і ви тільки веселі любителі гри в помирання? А потім ви знову встанете і розкланятиметеся. Адже не можна ж помирати ось так, з не дуже високою температурою та уривчастим диханням, адже для цього потрібні постріли та рани. Адже я знаю це…
— А раптом лід трісне?
- А тобі зараз не все одно?