— Ти боїшся темряви?
- Так, дуже боюся. Та ще й ти тут. Так страшно, ніби помру!

Людина, для якої страху загибелі просто не існує, — найнебезпечніший противник.

... Я забувала про страх втратити. Може, через те, що вже все втратила?

Страх править світом. Влада за своєю природою користується страхом.

— Тільки не ланяй яйцями!

У вас колись крутилася голова від висоти? Викликає страх не порожнеча, ні, ми боїмося тяжіння цієї порожнечі, боїмося раптового бажання стрибнути.

Я ось налякана невідомістю до чортиків, і, можливо, цей страх дасть мені змогу вижити. А безстрашні, мій юний дурень, помирають найпершими, і зазвичай про них ніхто ніколи не пам'ятає. Так що, будь ласка, пошукай десь або розум, або страх.

Не такі страшні як чоловіча лють і ненависть, як жіноче почуття подяки та провини.

Ми всі боїмося смерті. Проблема полягає в тому, щоб знайти те, за що варто померти.

Ніхто не відважний настільки, щоби не злякатися несподіваного.