За радості любовних відчуттів
Якось заплативши гострим болем,
Ми так боїмося нових захоплень,
Що носимо на душі презерватив.

Ми існуємо між спогадами та уявою, між примарою минулого та примарою майбутнього, ми воскрешуємо пережиті страхи і вигадуємо нові загрози, не можемо розібратися в собі, плутаючи реальність та вигадку. На довершення всіх бід нам недостатньо перейматися тривогами сьогоднішнього дня — ми починаємо розмірковувати над тривогами дня вчорашнього і зрештою починаємо боятися самого страху, який підступно підкрадається, множиться, шириться.

Немає більш важливої речі, ніж перестати боятися. Але не треба плутати хоробрість з нерозсудливістю.

Краще один раз пройти через страх смерті, ніж постійно жити в страху.

Коли люди бояться, вони або тікають або борються.

Не боятися смерті — отже, не боятися життя.

Дізнатися, як усе починалося, ще страшніше, ніж знати, як усе закінчилося.

Я не хотів помирати боягузом... але, схоже, просто не хочу помирати.

Те, що лякає дорослу людину, дитину тільки дивує, а хто легко дивується, того нелегко злякати: незнання не знає страху.

— У мене просто коліна тремтять від страху.
— Дуже розумно з боку ваших колін.