— А що треба робити, щоб у старості було про що згадати?
— Все просто: щоб було про що згадати у старості, у молодості не треба озиратися.

До чого тоді терпіти старість, якщо нічого, крім незручностей та мук, вона  не дає? Навіщо шукати якусь особливу, високу правду і службу, коли вся правда в тому, що користі від тебе немає  зараз і не буде потім, що все, для чого ти приходив у світ, ти давно зробив, а вся твоя теперішня служба — докучати іншим.

У них, у молодих, свої справи, свої незрозумілі інтереси, своє щастя.

Я намагаюся побачити всю жінку, Звичайно, я знаю, що вона стара, але ж уявити чиєсь життя допомагають фотографії або щось на зразок фотографій. Я маю на увазі життя цілком. Я можу уявити її, коли вона  була набагато молодша, ніж я, тому що завжди залишаються жести і вирази, які в крові, вони не залежать від віку. Стара жінка не завжди бачить себе старою жінкою, і я теж не завжди бачу її такою. Я намагаюся побачити у ній все її життя. У житті людини є щось таке зворушливе.

Смерть приходить не зі старістю, а зі спустошенням, тоді, коли вмирає радість, народжується сум, коли вмирає щастя і народжується туга – тоді ти стаєш катом власного життя.

Людина, яка все життя важко пропрацювала, має право відпочити. Він повинен провести старість у спокої та комфорті.

Заморожуються у якомусь образі всі. Він може вам не подобається. Ваш образ може вас навіть засмучувати, але він вам знайомий, і тому ви в ньому заморозилися. Саме з цього і починається старість. Коли ти взяв — заморозився, і ти не готовий міняти себе день у день.

Тепер у мого Купідона мізки зрушили набік, і я починаю ставитися до кохання, як старий до грошей: мені шкода її витрачати.

А нафіга мені її [тривалість життя] збільшувати? Я слухаю ось це все... Та не хочеться мені, щоб вона  була збільшена і я дожив до того абсолютно безпорадного стану, як старий, коли я зіткнуся вже з тим, що щось зі мною буде, а я з цим впорається не можу. Та я краще раніше помру, у дієздатному стані. Я для себе це давно вирішив, тому для мене збільшення тривалості мого життя в ситуації, коли я абсолютно не вірю, що якість мого життя не буде гідною, якось не тішить.

Щастя виключає старість. Хто зберігає здатність бачити прекрасне, той не старіє. (Молодість щаслива, тому що має здатність бачити прекрасне. Коли ця здатність втрачається, починається безнадійна старість, в'янення, нещастя.)