Років їм було під сімдесят, а то й більше. І все-таки вони отримували насолоду від життя, хоч однією ногою і стояли в могилі.

Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.

Старість це просто свинство. Я вважаю, що це невігластво Бога, коли він дає змогу доживати до старості. Господи, вже всі пішли, а я живу. Бірман — і та померла, а вже від неї цього ніяк не чекала. Страшно, коли тобі всередині вісімнадцять, коли захоплюєшся чудовою музикою, віршами, живописом, а тобі вже час, ти нічого не встигла, а тільки починаєш жити!

[Тятка] каже: живи, Дариє, поки живеться. Хіба добре, добре — живи, на те тобі жити випало. У горі, в зло будеш купатися, з сил виб'єшся, до нас захочеш - ні, живи, ворушись, щоб міцніше зачепити нас з білим світлом, занести в ньому, що ми були.

На старість життя така гидота...

А мій будильник – старість. Чому старі люди так рано прокидаються? Невже для того, щоб продовжити собі хоча б цей день?

У театрі небувалий за потужністю бардак, навіть соромно на старості років у ньому фігурувати.

Копили, копили... Копили, копили...
На старості років собі спальню купили.
Таку б спальню раніше мати,
Можливо довше могли не старіти.

Невже я вже така стара? Я ще пам'ятаю порядних людей.

- Що з вами? Може, пігулку?
— Від старості пігулок немає.