Тільки юність знає все, зрілість вже все підозрює, старість у все просто вірить.

Полковник спустив з ліжка тендітні, жовті, мов слонова кістка, ноги і здивувався — вони зовсім тонкі! Здавалося, ці сухі палиці прикріпили до його тіла одного разу вночі, поки він спав, а інші ноги молодші зняли і спалили в печі. За довгі роки все його тіло зруйнували, відібрали руки і ноги і залишили натомість щось жалюгідне й безпорадне, як шахові фігурки. А тепер хочуть дістатися самого невловимого — до його пам'яті: намагаються обрізати дроти, які ведуть назад, у минуле.

Все-таки люди, яким за сімдесят, мають свої переваги. Вони вже не так сильно ризикують своїм життям.

Не старість є найвірнішою ознакою зрілості, а вміння не розгубитися, прокинувшись на вулиці в центрі міста в нижній білизні.

Хто у дитинстві міркував, той у старості мріє.

Старість це, коли ти нагинаєшся зав'язати шнурки і думаєш, що б ще зробити попутно?!

Літні люди вже завжди ревниві.

Саме життя підказує, що божевільне, пристрасне прагнення бути молодою вічно – нереально. Тому треба себе якось реальніше сприймати.

Хто не дурить у молодості, той не мудрить у старості.

Старі та діти вміють жити. Ці хлопці, які стоять на різних полюсах життя, веселяться, як ніхто інший. Їм байдуже, що думають оточуючі.