Людина — єдина тварина, здатна червоніти. Втім, тільки йому доводиться. (Людина — це єдина тварина, яка червоніє або, за певних обставин, має червоніти.)

Сократ сказав: немає  скарбниці краще знання, і немає ворога гірше за погану людину, і немає пошани величніше, ніж знання, і немає прикраси краще сорому.

Дивно, що при найприродніших речах людина червоніє. При вульгарних - ніколи. ( Найприродніші речі змушують людину червоніти. Низости — ніколи.)

Ми відчуваємо сором не тому, що припустилися помилки, а тому, що нашу ганьбу бачать інші.

Нерідко нам довелося б соромитися своїх найблагородніших вчинків, якби оточуючим були відомі наші спонукання.

Небеса знають - ми даремно соромимося своїх сліз, - вони як дощ змивають душний пил, що висушує наші серця.

Ти слабий не тому, що не можеш читати. А тому, що боїшся, що люди побачать твою слабкість. Ти дозволяєш сорому вирішувати за тебе, хто ти такий.

Якщо людина обманює мене одного разу, нехай буде соромно їй; якщо він обманює мене вдруге - нехай буде соромно мені.